ЗУБР В УКРАЇНСЬКІЙ КУЛЬТУРІ: ТРУДНИЙ ШЛЯХ ТА НЕПЕВНИЙ ФІНАЛ


ЗУБР В УКРАЇНСЬКІЙ КУЛЬТУРІ: ТРУДНИЙ ШЛЯХ ТА НЕПЕВНИЙ ФІНАЛ

Для всех тех, кто любит родную природу и историю отличная статья Ивана Парникозы. М.П.

«К нему подходили, кланялись, осторожно пожимали руку. Оттопырив 
нижнюю губу, он пофыркивал, рычал то одобрительно, то возмущенно.
Густая седая грива его лохматилась. Он был, конечно, стар, но годы не источили
его, а скорее задубили. Он был тяжел и тверд, как мореный дуб».
Д. Гранін «Зубр»
 
Вступ

Зубр (Bison bonasus) є найбільшим наземним ссавцем не тільки України але й усієї Європи. Його драматична історія якнайкраще відбиває трагічні сторінки взаємодії людини і природи. Втім в більшості європейських країн він був настільки швидко винищений, що в пам’яті цих народів, їх культури не залишилося навіть спогадів про зубра. Опитування українців із середовища наукової та культурної еліти під час проведення просвітницько-інформаційних заходів в рамках проголошеного нашим центром 2009 р. «Роком Зубра» виявилося, що саме поняття зубра асоціюється з Білоруссю, Біловезькою пущею, але не з Україною. Чому так сталося? Чому образ могутнього володаря лісів зник з повсякденної уяви української еліти з середовища сучасної культури? Спробуємо простежити історичний шлях зубра у вітчизняній культурі.

В глибині віків

 Розпочнемо з того, що з зубром, але не сучасним, а його предком – так званим первісним зубром ми можемо зустрітися в будь-якому більш-менш поважному краєзнавчому музеї України. Адже цей велетенський звір в часи плейстоцена (палеоліта) був надзвичайно чисельним, населяючи наші (а також північно-американські) тундростепи разом з мамутом та шерстистим носорогом. Вважається що цей велетень зник у зв’язку зі зміною кліматичних умов, залишивши по собі черепи з велетенськими рогами, скелети, а інколи навіть муміфіковані залишки.

Черепи та фрагменти рогів первісного зубра з колекції Московського палеонтологічного музею (Фото автора)

Муміфіковані рештки первинного зубра з Північної Америки (за http://nothinginbiology.org/category/extinction/)

Походження значно скромнішого за загальним розміром та розміром рогів сучасного зубра від первісного губиться у вирі століть. Але вже від початку своєї історії зубру в культурі України рішучо не щастило. Розпочалося це ще в часи Русі. Коли цей звір був звичайним у лісах. Його від самого початку цього звіра не відрізняли від існуючого поряд іншого дикого бика - тура. Зокрема видатний український зоолог та природоохоронець М.В.Шарлемань пише, що слово тур, переважно як додаток до імені князя 5 разів загадується у «Слові о полку Ігореві» - пам’ятці давньоруської літератури ХІІ ст. Він вказує, що під цією назвою фігурували як власне тур (Bos primegenius) так і зубр (Bison bonasus).

Тур – ще один могутній дикий бик, від якого наразі лишилися лише кістки та...усі породи європейської великої рогатої худоби (Фото за http://hronoblog.blog.ru/?year=2011&page=15)

Вчений занотував, що ще на початку ХХ ст. на Україні великих биків подекуди ще називали турами. Йому в 1914 р. доводилося чути на Уманщині (Черкаська область) фрази «погнав турів», «напувати турів». Ця назва, як свідчить Словник В. Грінченка 1925 р. по відношенню до свійського бика збереглося в західних областях України – на Галичині. Про розповсюдженість на Україні у свій час турів свідчить продуктивність використання цього слова в ономастиці (розділ мовознавства про власні імена об'єктів) XII—XV ст.

В той же час назва «зубр» в наших давніх джерелах не зустрічається, адже його не відрізняли від тура. Про це, зокрема, свідчить такий випадок. Коли візантійський нащадок трону Андронік Комнен приїхав в 1154 р. (за іншими відомостями в 1165 р.) до князя Ярослава Осьмомисла. Ярослав разом з Великим князем київським та іншими князями влаштували для свого гостя полювання на «турів», як потім записав наш літописець. В той же час візантійський історик з цього приводу написав, що Андронік під час свого перебування на Русі вбивав «зумпров» - звірів багаточисельних у згаданій країні і розміром більших ніж ведмідь чи леопард.

Про полювання на тура згадує князь Володимир Мономах у своєму «Повчанні»: «А ось що я в Чернігові робив…Два тура цілили в мене рогами разом з конем». Ця згадка про дикого бика, алея кого точно не відомо. М.В. Шарлемань вважав, що справжні тури на Русі зникли рано. Тож їх назва була перенесена на зубрів. Зубри ж на Русі водилися ще у XVІ ст.

І дійсно, згадки про зубрів знаходимо і після ХІІІ ст. Зокрема мандрівник Г. Шедель в своїй праці «Про Сарматію, регіон Європи», у XV ст. пише: «Це правда, що в тих місцях, які частково лежать на півночі, водяться зубри. Вони гладкі, неприборкані та надзвичайно люті. Зубри ненавидять людській рід, бо багато хто з них (людей) харчується ними. Шкура у них лимонного кольору. Спереду вони мають розлогі та показні роги, які допомагають їм у бійках та повсякденному житті».

Г. Боплан в «Описі України» згадує так званих степових буйволів, які водилися ближче до кордону з Московією. Зважаючи на те, що тур на той час на території України вже зник, мова напевне йде про зубра. Про «турів» згадує і Д. І. Яворницький описуючи природні скарби Запоріжжя. В цьому випадку мова також напевне йде по зубрів.

Спогади про зубрів з давніх часів залишилися також у топографічних назвах. Так, на території Львівської області протікає річка Зубра, від неї свої назви мають село в Пустомитівському районі Львівської області та лісопарк у Львові поблизу нового житлового масиву Сихів.

Вид на лісопарк «Зубра» поблизу нового житлового масиву Сихів у Львові (http://galychyna.info/galicia/g-society/1399-lisopark-zubra-u-lvovi-nazv...)

Топоніми, що зберегли ім’я зубра наявні також в Турківському районі Львівської області (с. Зубриця ) та на Буковині в назвах потоків та урочищ «Зубровиця», «Зубринець» та ін.

Назву цієї чарівної тварини зберегло і село Зубрівка Кам’янець-Подільського району Хмельницької області – одне з найдавніших тутешніх сіл, що згадується у 1401 році, коли литовський князь Свидригайло передав його домініканському кляштору. В світлі вищевикладеного точно не зрозуміло від якої точно тварини походить назва річки Турія та смт Турійськ Волинської області. Адже вперше це містечко згадується у давньоруському літописі, аж під 1097 р., коли на Волині ще мешкали обидві тварини.

Сучасний герб Турійського району зображує тура (За http://uk.wikipedia.org)

Відгомін згадок про великих биків України залишився і в народних назвах рослин. Так, як зазначав В. Комендар турячим язиком називали у Карпатах папороть листовик сколопендровий.

Тур-язик – папороть листовик сколопендровий (За http://ichn.iec.cat)

Об’єкт елітних полювань

Уявлення про цього звіра - велета та короля пущі, а отже дуже привабливого об’єкту полювання потроху почало повертатися на Україну у зв’язку з реінтродукційними заходами на поч. ХХ ст. Перші зусилля по поверненню зубра на Україну мали місце, коли на територію мисливського парку Юзефа Потоцького «Пилявин» (суч. Новоград-Волинський район Житомирської області) було завезено зубрів з Біловежі. Зимою 1913 р. чистокровних біловезьких зубрів завезли також на територію Кримської царської охоти (суч. кримський заповідник». Втім це не були природоохоронні заходи, адже в моді тогочасної української еліти було елітне полювання на цю тварину. За традицією після особливо вдалого полювання інколи ставилися навіть пам’ятники. Так, неподалік села Калинівка в урочищі Кам'яна гірка розміщувалася мисливська база парку «Пилявин». Туди приїздили на полювання навіть австрійці, німці та американці. У вересні 1908 року після вдалого полювання мисливця-іноземця тут встановили пам’ятник.

Пам’ятник полюванню на зубра в Пилявині біля Антонін. За право застрелити зубра американець Вальтер Вінанс заплатив Юзефу Потоцькому 15 тис. рублів золотом (За http://magazyn.o.pl/2011/na-dalekiej-ukrainie-ukraina-kresy-podole-wolyn...)

В Черкаському краєзнавчому музеї збереглося 100-літнє опудало зубра впольованого під час царського полювання у Біловезькій пущі у 1910 р. управителем Корсунського маєтку Лопухіних-Димідових.

Опудало зубра з Черкаського краєзнавчого музею. Цей зубр був убитий під час царського полювання 1910 р. управителем Корсунського маєтку Лопухіних-Димідових (Фото автора)

Революційний хаос та військові дії після розпаду Російської імперії в часи становлення СРСР призвели до винищення створених у кримській царській охоті та Пилявині популяцій зубрів.

В часи відновлення виду

Друга хвиля уваги до зубра приходиться на початок реінтродукційних заходів у післявоєнний період починаючи з 1965 р., коли на території України активно створюються вільноживучі популяції біловезько-кавказької лінії зубра. В цей час зубр перетворюється на один з символів охорони природи України та СРСР загалом. В радянський час зубр був одним з головних символів природоохорони, його зображення обов’язково було у більшості книг та матеріалах присвячених охороні природи в УРСР. В цей час у Києві навіть з’явився напевне найбільший в Європі пам’ятник зубру. Мова йде про монументальна фігура цієї тварини виситься поблизу входу до Київського зоопарку.

В той же час слово зубр у нас набуло другого значення, під ним стали розуміти корифея заслужену людину, що споглядає на світ з висоти свого досвіду. Такий зміст поширився з легкої руки російського письменника Данила Граніна, що порівняв відомого генетика М.В.Тимофєєва-Ресовського до володаря пущ, назвавши біографічний твір про нього «Зубр».

Найбільший пам’ятник зубру в Європі перед входом до київського зоопарку (Фото автора)

З відновленням Україною незалежності на хвилі складного перехідного періоду цю тварину загадували від часу до часу.

Так, рішенням Зубрянської сільської ради було затверджено герб села Зубра, де на квадратному полотнищі на жовтому тлі стоїть червоний зубр.

Герб с. Зубра Львівської області (за http://uk.wikipedia.org)

Красується зубр і на гербі Ківерцівського району Волинської області, на території якого, у славетній Цуманській пуща ще досі мешкають зубри.

Золотий зубр на гербі Ківерцівського району Волинської області (за http://uk.wikipedia.org)

У 2003 році Нацбанк України випустив за ескізом Володимира Дем'яненко срібні монети номіналом 2 та 10 гривень із зображенням зубра. В цьому випадку головною мотивацією обрання саме цієї тварини напевне була її зовнішня велич.

З розвитком руху за патронат над тваринами київського зоопарку, об’єктами такої опіки стали в першу чергу великі тварини, серед яких і зубр.

Як нам вдалося з’ясувати на землях Першотравневого лісництва Вишгородського району Київської області існує навіть Мисливське господарство «Зубр». Зубр знайшов розповсюдження і у назвах юридичних та будівельних фірм. Втім вищеописані випадки використання образу зубра носили радше випадковий характер.

Срібна монета номіналом 2 чи 10 гривень із зображенням зубра (за http://uk.wikipedia.org)

В регіонах ставлення до зубрів коливається від ворожого - велика тварина на думку деяких несе загрозу та шкодить сільгоспугіддям, до позитивного – окремі крайові ентузіасти справедливо вважають зубра перлиною природи України.

Але жахливий розвиток браконьєрства та трофейного мисливства переконливо свідчить про те, що на Україні принципово ставлення до цієї тварини виключно як до мішені для полювання та як результат великої порції м’яса з середньовічних часів не змінилося.

Заходи для популяризації образу зубра

Окрім вжиття необхідних для припинення браконьєрства на зубра в заходів, розробки та затвердження в Україні довгострокової державної програми його охорони, сучасні умови вимагають проведення широкомасштабних пропаганди стичних акцій присвячених зубру. Однією з таких акцій стало проведення року зубра в 2009 р. При цьому проводилися науково-популярні лекції, показ фільмів присвячених зубру тощо. Паралельно зубрів було популяризовано в ряді інших компаній наприклад в рекламній компанії мінеральної води «Карпатська джерельна», а також в рамках року біологічного різноманіття. Коли на вулицях українських міст з’явилися аншлаги «ми вирізаємо їх з нашого життя», присвяченні рідкісним видам нашої флори і фауни серед яких був і зубр.

 Зубр також став логотипом щорічної конференції молодих вчених-зоологів, що організовується Інститутом зоології НАН України імені І. Шмальгаузена.

Логотип щорічної конференції молодих вчених-зоологів

А в 2012 р. лісники Житомирської області почали відновлення пам’ятника зубру в Пилявині. Поки що встановили кам’яний постамент для плити, на якій викарбуваний напис про те вересневе полювання 1908 року. Надалі планують зробити голову зубра. Її виготовить з дерева місцевий різьбяр. Відновлений пам’ятник вже не прославлятиме варварське полювання, а нагадуватиме про лісового велетня, якого ми так легко можемо втратити. Але попереду треба зробити ще дуже багато для того щоб повернути образ зубра в свідомість широких кіл громадськості, в мистецтво та літературу.

Література по темі:

Parnikoza I., Boreiko V., Sesin V., Kaliuzhna M. History, current state and perspectives of conservation of European bison in Ukraine // European Bison Conservation Newsletter Vol 2 (2009) pp: 5-16

Sztcyh D. kulturotworcza rola zubra // European Bison Conservation Newsletter Vol 1 (2008) pp: 161-190.

Гійом Левассер де Боплан Опис України, кількох провінцій королівства польського, що тягнуться від кордонів Московії до границь Трансільванії, разом з їхніми звичаями, способом життя і ведення воєн http://litopys.org.ua/boplan/opys.htm

Е. Съецинский Каменець-Подольскій Историческое описаніе. – К: Тип. С.В. Шульженко, 1895 – 247 с.

Мицик Ю.А. Кулинський М.О. Історико-географічний опис східнослов’янських земель у хроніці німецька гуманіста Гармана Шеделя // Проблеми історичної географії України. Київ. 1991 С. 119-123.

Поучение Владимира Мономаха // «Изборник» (Сборник произведений литературы древней Руси). Москва: Художественная литератра. -1968 . – С. 163.

Словник староукраїнської мови XIV-XV ст. — К., 1978. — Т. 2. — С. 450-451.

Харчук Б. Подорож до зубра: Повісті. - К.: Рад. письменник, 1986. - 368 с.

Шарлемань Н. В. Природа и люди Киевской Руси. Составитель В. Е. Борейко, комментарии В.Н. Грищенко, КЕКЦ-ЦОДП СОЭС Серия: История охраны природы. Вип. 13. 1997. – 166 с.

Яворницький Д.І. Історія запорізьких козаків. Том.1. Київ: Наукова думка. 1990- С. 81.



Автор: Іван Парнікоза, Науковий співробітник історико-архітектурної пам’ятки-музею «Київська фортеця», к.б.н.
Источник: h.ua, 17 июля 2012

Останні коментарі

Оформлення лісгоспів (Каталог 2014 року)

Сайти лісової галузі

Вхід

bigmir)net TOP 100 службы мониторинга серверов Яндекс.Метрика Разработка сайта