НЕПРОДУМАНІ ДІЇ ДОРОГО ОБХОДЯТЬСЯ КРАЇНІ

Пока нет утренних "лесных" новостей, рекомендуем познакомиться с точкой зрения  академика Анатолия Яцика на причины паводков в Карпатах. Статья опубликована на прошлой неделе, но мы ее как-то пропустили.

М.П.

  Повінь у Прикарпатті: причини і висновки

  Формування на гірських річках (чи інших територіях) високих повеней - процес цілком природний і незалежний від людей та їхньої діяльності. Але це твердження справедливе лише доти, доки господарська діяльність на водозборі невелика. Коли ж вона зростає, та ще й безконтрольно, - наслідки бачимо на прикладі Карпат.

  У минулому великі площі у верхів'ях річок стали безлісими, втратили свою захисну функцію гірських екосистем, свою регулюючу функцію, от і порушився гідрологічний режим. Різко зріс поверхневий стік, інтенсивність його концентрації. Внаслідок вирубки лісу змінився його віковий склад, почали переважати молоді насадження, а орієнтація на чисті смерекові ліси змінила співвідношення між буковими, дубовими та смерековими на користь останніх. Крім того, методи трелювання деревини застосовувались далеко не екологічні. Це пошкодило лісову підстилку і тонкий шар грунту. В таких місцях виникає концентрація поверхневого стоку, утворення опливин, зсувів, селевих (грязе-кам'яних та водо-кам'яних) потоків.

  Знищене дрібнолісся

  Через непомірне випасання полонин, знищення дрібнолісся знизилася верхняя межа лісу в горах. Таке зниження по вертикалі становить у середньому 200 м, тобто знизилось з 1400 до 1200 м над рівнем моря. Для покращення порослих деревно-чагарниковою рослинністю природних сіножатей і пасовищ у регіоні до 80-х років минулого століття у великих обсягах здійснювалися культуртехнічні роботи. Вони велися шляхом згортання у вали цієї рослинності разом з родючим шаром грунту, що різко збільшувало водну ерозію й концентрацію поверхневого стоку, які підсилювалися інтенсивним розорюванням крутосхилів. Такі площі швидко втрачають родючість, на них розвивається ерозія, вони також стають зародками опливин і зсувів.

  Після катастрофічної  повені в Закарпатті у грудні 1998 р. за розпорядженням Президента України мені було доручено готувати Експертний висновок щодо причин і наслідків. У висновку зокрема відзначалося: "Збіг негативних природних чинників, які призвели до надзвичайної ситуації у листопаді 1998 р., не є максимальним. Аналіз палеогеологічних і палеогеографічних процесів показує, що слід бути готовими до значно більших негативних надзвичайних ситуацій, пов'язаних з аномальною водністю, небезпечними екзо- та ендогенними геологічними процесами в Закарпатті".

  Регіон особливої уваги

  Карпатський регіон потребує особливої уваги, але своєчасні висновки чомусь не робляться. Руйнування та збитки були б значно менші, якби фінансувались і виконувались програми проведення протиповеневих заходів, якби місцеві органи влади здійснювали елементарне: організовували прибирання на річках підмитих дерев, хмизу. Адже саме вони призводять до заторів при великій воді, а відтак до різкого підвищення рівнів води з наступним проривом гребель і утворенням додаткової повеневої хвилі. При плануванні території під забудову органи місцевої влади не завжди враховують водний фактор, не погоджують технічні умови з органами гідрометеослужби та водного господарства. Потрібно, врешті-решт, виконувати вимоги Водного кодексу України щодо водоохоронних зон і прибережних смуг, адже навіть далеко не скрізь винесені на місцевість їхні межі, не кажучи вже про режим господарювання там.

  Для глибокого вивчення умов формування стоку в басейнах гірських річок за існуючого антропогенного навантаження слід удосконалити мережу водо- і опадомірних постів та провести автоматизацію спостережень на них, запровадити екологічний моніторинг у різних висотних поясах, переглянути систему організації заповідників, національних парків та резерватів. Лише шляхом паралельних спостережень у непорушених еталонних і порушених угіддях можна правильно оцінити особливості впливу тих чи інших факторів господарської діяльності на стан гірських лісів, на зміну гідрологічного режиму річок і територій - для вироблення найбільш ефективних заходів щодо відновлення порушених природних умов.

  Невідкладно маємо виконати заходи, які не потребують великих коштів. Вони такі: заборонити випас худоби як у смузі, де проходить верхня межа гірських лісів, так і на прилеглих до русел річок і струмків схилах з метою сприяння природному відновленню лісів та збереження структури і водопроникності лісових грунтів; залісити раніше розорані землі та неужитки, схили крутизною більше 10о, а також ділянки на розмитих терасах, опливинах, зсувах. Величину і місце лісосіки в басейнах гірських річок слід визначати не лише від запасів деревини і віку лісу, а обов'язково з урахуванням його водо- і грунтозахисної функції та конкретних екологічних ситуацій у кожному басейні. Слід забезпечити відповідальність підприємств і особисто їхніх керівників за порушення природоохоронних правил і норм, що можуть завдати шкоди екологічній стабільності в регіоні.

  Як запобігти збиткам

  Безумовно важливими є гідротехнічні заходи, надто спорудження у верхів'ях річок гребель з метою створення водосховищ для акумуляції зливового стоку. Ці водосховища можуть мати і певне енергетичне значення.

  Що маємо зробити для поліпшення прогнозування й інформування населення, органів місцевої влади, господарських організацій про ймовірність паводків та їх параметри? Передусім збільшити кількість постів гідрометеорологічних спостережень, особливо у важкодоступних місцевостях, обладнавши всю систему метеостанцій, метеопостів і гідрометричних постів надійними засобами зв'язку для своєчасного одержання оперативної гідрометеорологічної інформації; забезпечити засобами автоматизації системи спостережень, передачі оперативних даних та гідрометеорологічного прогнозування; встановити в регіоні необхідну кількість радіолокаційних станцій для визначення характеристик атмосферних опадів. Треба також розробити методику прогнозування повеней в умовах антропогенного навантаження, завершити створення автоматизованих інформаційно-вимірювальних систем на всіх повененебезпечних річках, розробити нові нормативи гідрологічних характеристик. Реалізація цих заходів дасть змогу завчасно прогнозувати параметри повеней (висоту, об'єм, час настання максимуму, інтенсивність підйому та спаду рівнів води), а отже, мати час для евакуації населення, майна з небезпечних місць і тим самим зменшити соціально-економічні збитки.

  Для попередження формування катастрофічних повеней окрім викладених вище загальних заходів, потрібно також:

  - Разом з країнами-сусідами розробити, затвердити й послідовно запроваджувати Міждержавну програму раціонального використання, охорони, відтворення природних ресурсів Карпатського регіону та попередження можливих катастрофічних явищ.

  - Вдосконалити систему управління охороною, використанням, відтворенням водних ресурсів захисту населення і територій від шкідливої дії вод на основі європейської водної директиви, яка передбачає переведення водного господарства на басейновий принцип на основі еколого-економічної моделі.

  - Розробити і запровадити Закон України "Про безпеку гідротехнічних споруд" з підзаконними актами до нього.

  - Розробити і запровадити Закон України "Про гірське лісівництво" з підзаконними актами до нього.

  - Протягом 2008 року прийняти Закон України "Про екологічне страхування", що припинить забудову водоохоронних зон, прибережних захисних смуг, заплав річок, дія якого зніме багато проблем і зменшить фінансовий прес на бюджет країни. Проект цього закону був розроблений Мінекобезпеки ще після катастрофічних паводків у Закарпатті.

  - Створити Науково-технічний центр з берегоукріплення та захисту населення і територій від шкідливої дії вод.

  - Прийняти до кінця поточного року Закон України про Фонд охорони навколишнього середовища України, затвердити склад наглядової ради фонду.

  - Розробити Правила експлуатації основних річок України, починаючи з найбільш паводконебезпечних.

  - Провести паспортизацію річок, розробити й запровадити Екологічні паспорти річок та Екологічні паспорти підприємств на якісно новій нормативно-методологічній базі.

  - Здійснити водогосподарсько-екологічне районування басейнів річок і встановити пріоритетність інвестицій на природоохоронні заходи.

  - Розробити окремі екологічні програми, спрямовані на попередження забруднення водних екосистем Карпатського регіону.

  - Протягом двох-трьох років провести інвентаризацію лісів Карпат, їхнього екологічного й лісогосподарського стану.

  - Налагодити тісну співпрацю з міжнародними організаціями у розгортанні міжнародних екологічних програм, спрямованих на попередження можливих екологічних катастроф і їх наслідків для громадян України та інших країн регіону.

  Аби в нашій державі зберегти наступність у реалізації стратегії національної екологічної політики й збалансований екобезпечний розвиток за частої зміни керівників профільних відомств, а також з метою недопущення життя країни в режимі "від аварії до катастрофи" слід створити при Верховній Раді України Вищу еколого-економічну раду. Саме професіоналізм має стояти над усіма політичними пріоритетами. А ще невідкладно слід відкрити в Національному університеті водного господарства та природокористування (м. Рівне) нову спеціальність "Водогосподарська екологія та природокористування" - для підготовки інженерів з охорони навколишнього природного середовища, здатних попереджувати формування катастрофічних ситуацій на водних і навколоводних об'єктах держави.

  Без науки не обійтися

  До розв'язання будь-якої проблеми потрібен виважений, науково обгрунтований підхід, бо в противному разі ефективність заходів не дасть позитивних наслідків. Це переконливо ще раз продемонстрував катастрофічний липневий паводок нинішнього року, коли, незважаючи на пропозиції, викладені в Експертному висновку щодо причин, які призвели до широкомасштабного прояву важких наслідків паводка 1998 року, належних висновків органами центральної й місцевої виконавчої влади зроблено не було.

  Не можу не сказати й про таке. В Україні достатній науковий, технічний потенціал, аби вирішувати будь-які внутрішні проблеми. Останні заяви в засобах масової інформації окремих керівників про залучення до консультацій щодо карпатської ситуації зарубіжних експертів принижує роль вітчизняної науки і можливості держави. Спочатку йде ігнорування рекомендацій науки, а потім, після чергової катастрофи, спостерігається розгубленість і звертання до закордону. Якщо все робити вчасно й виважено, якщо прислухатися до науковців, то не будемо наступати на одні й ті самі граблі в одному й тому місці. Непродумані дії при прийнятті рішень дорого обходяться країні.

  Анатолій ЯЦИК,

  академік УААН, доктор технічних  наук, професор, директор Українського науково-дослідного інституту водогосподарсько-екологічних проблем 

"Урядовий кур'єр" 2008.09.09