І ХРАМУ ВЕЛИЧ, І ЩЕДРІСТЬ ГОДУВАЛЬНИКА

Це про ліс - окрасу й багатство землі. Україна, незважаючи на невисоку лісистість території (15,7 відсотка), держава лісова - в Європі посідає восьме місце за площею зелених насаджень та шосте за запасами деревини. Найбільшим лісокористувачем є Державний комітет лісового та мисливського господарства. Нещодавно головою його призначено Миколу ТИМОШЕНКА.Напередодні професійного свята - Дня працівників лісу - він ділиться своїми думками про сьогодення й майбутнє галузі.

Що в усіх на вустах
 
  - Коли мені запропонували стати біля керма Держкомлісгоспу, - каже Микола Михайлович, - при зустрічі у Кабміні сказав, що для мене ліс, земля й надра - це святе. Виступаю за національні інтереси та державну монополію на ресурс. Якщо така позиція влаштовує керівництво, то згоден очолити галузь.

Мене підтримали, і ось уже майже два місяці на цьому посту.
 
  Небагато часу потрібно було, аби переконатися, що галузь керована, що трудяться в ній професіонали. Одна з небагатьох у державі, яка за 17 років не уповільнила темпів виробництва, в тому числі й у лісовідновленні, не допустила системної виробничої кризи. Галузь збережена, вміє тримати удари і працювати. Це особливо проявилося влітку, коли природа влаштувала нам справжнє випробування. Як відомо, 23 - 27 липня в Карпатах пройшли зливи (випало 2,3 місячної норми). Паводки завдали величезних збитків населенню та інфраструктурі чотирьох гірських областей, сильно нашкодили й нашим підприємствам. Ми відразу налагодили організацію робіт з ліквідації наслідків стихії, надання допомоги потерпілим.
 
  - Знаю, Миколо Михайловичу, що тоді ви майже половину робочого часу проводили в Карпатах, серед людей. Що скажете про причини повені, що твердить наука? Як і в 1998 й 2001 роках, чимало голосів лунає про так звану "надмірну" вирубку карпатських лісів.
 
  - Такі висновки не можна робити, грунтуючись лише на припущеннях, не враховуючи дійсного стану лісів, результатів наукових досліджень їхньої водорегулюючої ролі. Тому посилатимусь на думку авторитетних учених Національного лісотехнічного університету України, а також науковців НАНУ, котрі вивчали причини катастроф у 1998 і 2001 роках на Закарпатті.
 
  По-перше, надмірно вирубували ліси у Карпатах у післявоєнний період. Зокрема, у 1947-1957 роках обсяги рубок у 2-3 рази перевищували розрахункову лісосіку. Нині ніякого надмірного вирубування немає, рубки деревостанів ведуться у межах науково обгрунтованої норми – розрахункової лісосіки. Більше того, протягом останніх років лісосіка в Карпатському регіоні недовикористовується, а обсяги відтворення лісів, навпаки, перевищують площу суцільних зрубів. Зросла частка поступових і вибіркових рубок, зменшилась - суцільних. Крім того, на виконання прийнятого у 2000 р. Верховною Радою України Закону "Про мораторій на проведення суцільних рубок на гірських схилах в ялицево-букових лісах карпатського регіону" з експлуатації виключено понад 40 відсотків лісів, які мають захисне або природоохоронне значення. У цілому, якщо говорити популярно, то вибираємо близько 50 відсотків річного приросту деревини, тоді як у країнах Європи, з якими часто порівнюють Україну (Австрія, Угорщина, Швейцарія, Швеція та ін.), цей показник становить 75 - 85 відсотків річного приросту. То про який надмірний рівень експлуатації лісів можна вести мову?
 
  По-друге, ліс сравді є потужним водорегулюючим фактором. Він здатний поглинати, утримувати і поступово віддавати велику кількість води, ефективно переводити поверхневий стік у внутрішньогрунтовий, оберігати річки від обміління, послаблювати повені тощо. За даними сорокарічних стаціонарних експериментальних досліджень вчених УкрНДІ гірського лісівництва, деревостани в горах за певних сприятливих для водорегулювання умов здатні в чотири рази зменшувати піки паводків. Але, як показують ті ж дослідження, водорегулююча роль лісу має певну межу. Коли випадає надмірна кількість опадів, а ліс достатньо насичений вологою, то й при 100-відсотковій лісистості регіону він не зможе повністю перевести поверхневий стік у внутрішньогрунтовий, зрегулювати паводкові процеси. Аналіз експериментальних даних свідчить, що для стиглих насаджень такою межею є добова величина опадів 175 міліметрів, а при інтенсивних зливах - 100 міліметрів. Перевищення цих показників, завважте, викликає катастрофічні повені навіть там, де господарська діяльність у лісах не велася.
 
  Поглянемо тепер на дані обласних гідрометеорологічних центрів 22-27 липня. Сума опадів місцями досягала 2-3 місячних норм! Зокрема, у Львівській області становила 65- 177 мм, подекуди195- 344 мм; в Івано-Франківській - 161- 351 мм; Чернівецькій - 228- 298 мм; Закарпатській - 165 мм. До того ж лісові масиви у передпаводковий період були значно насичені вологою. Отже, вони не могли суттєво зменшити катастрофічну дію повені, а обсяги рубок і лісогосподарська діяльність в цілому не могли спричинити стихійне лихо, як це дехто стверджує.
 
  Руйнівні паводки в регіоні 22-27 липня, як і в попередні періоди, сталися внаслідок дії комплексу природних і антропогенних факторів. Це підтверджують і експертні висновки урядових комісій та НАН України, які за дорученням Президента країни вивчали причини виникнення їх у 1998 і 2001 роках. І тоді, і тепер серед головних були надмірна кількість опадів, яка значно перевищувала водорегулюючу здатність лісу; висока насиченість вологою лісових масивів у передпаводковий період; недостатній догляд за руслами річок і потоків, дорожньою мережею; несвоєчасне і неповне проведення протиерозійних, протизсувних заходів; відсутність цілісної системи гідротехнічних споруд.
 
  - Буквально днями на базі Національного лісотехнічного університету у Львові відбулася науково-практична конференція, яка всебічно проаналізувала причини лиха в Карпатах. Разом з вітчизняними ученими участь у ній брали науковці сусідніх країн, які теж неодноразово потерпали від повеней. Їхні висновки та рекомендації, безумовно, цікавлять наших читачів, тому ми найближчим часом ще повернемось до цієї теми. А поки що про інший аспект: зеленим багатством Карпат, та й усієї України, користуються не лише підприємства вашої системи...
 
  - На моє глибоке переконання, Ліс має бути  в одних руках
 
  Після паводка регіон лиха неодноразово відвідував Президент країни Віктор Ющенко. Здійснивши обліт території, він побачив сотні пилорам, терикони тирси біля них. Це його особливо вразило й схвилювало. Хвилює й лісівників, бо пилорами ті приватні і переробляють здебільшого крадений ліс. Де крадуть? Безумовно, трапляються випадки і в державних насадженнях, але в основному це характерно для масивів інших категорій. Лісовий фонд України перебуває у віданні більш як півсотні міністерств, відомств, організацій. У користуванні Держкомлісгоспу лише 68 відсотків його, решта – в Мінагрополітики, Міноборони, Мінекології, Мінтрансу, МНС тощо. Як там господарюють? Наведу цифри. Якщо в лісах Держкомлісгоспу запас деревини на  1 га становить близько 230 кубометрів, то в цілому по країні цей показник 186 кубометрів. Низький він насамперед за рахунок лісів реформованих сільгосппідприємств, які надто зріджені та перебувають у складному санітарному стані. Або таке. Спільна комісія Держкомлісгоспу і Державної екологічної інспекції у серпні обстежувала ліси зони стихійного лиха. Вибірковою перевіркою виявлено самовільні рубки загальним обсягом 1131 м3 у філії "Тячівдержспецлісгосп" підприємства "Закарпатагроліс", 350 м3 – у "Косіврайагролісі" (Івано-Франківська область), 108 м3 - у Сколівському військовому лісгоспі (Львівщина)... Список досить довгий, і свідчить він про одне: подібне можливе там, де немає надійної охорони, чіткого обліку, належного догляду за насадженнями.
 
  Виступаючи нещодавно на засіданні РНБО, я наголосив: 84 відсотки лісів світу перебувають у державній власності. І український ліс повинен мати одного господаря в особі державного органу, який вестиме господарство на засадах невиснажливого лісокористування, екосистемного підходу. Ліс - народне, загальнонаціональне надбання, а лісівники -професіонали, уповноважені народом берегти й примножувати ті скарби.
 
  - "Держкомлісгосп" і далі триматиме курс на розширене відтворення лісів, поліпшення породного складу та якості, підвищення стійкості й продуктивності насаджень?

  - Безумовно. Найголовніше наше завдання - посилення водоохоронних, захисних та інших корисних властивостей лісу з метою покращення навколишнього середовища. Ось у ці дні всі сили кинули на підготовку грунту до садіння дерев. У нас будуть не лише весняні, а й осінні толоки, звісно, зі значно меншим обсягом робіт - у жовтні плануємо посадити 3 тисячі гектарів. А вже на наступний рік маємо плани збільшити площу молодого лісу на 30 тис. га. Для забезпечення садивним матеріалом плекаємо сіянці й саджанці у розсадниках площею майже 540 га, у тепличних господарствах. У Львівській області відкрили потужний центр насінництва, який обслуговує гірський край. Аналогічний невдовзі запрацює на Херсонщині - для зони Степу, на Волині - для Полісся.
 
  - І все ж, Миколо Михайловичу, нерідко доводиться чути й читати не про збільшення площ насаджень, а про знищення...
 
  - Чому саме знищення? Поміркуймо. Будь-яке дерево, як і все живе на землі, не є вічним. Йому дано народитися і вмерти, кожне має свій вік. Не зрубаєш у пору біологічної стиглості - почне гнити серцевина, з'являться тріщини в стовбурах. Мине якийсь час - зогниє та впаде. А це вже розсадник шкідників, хвороб, які переходять на здорові дерева... Що стосується обсягів заготівель, то вони не довільні, а науково обгрунтовані. Обов'язково затверджуються спеціальним розпорядженням облдержадміністрацій – на підставі рішення Кабінету Міністрів, погоджуються з Мінекології. Перевищення обсягів використання виділеного лісосічного фонду постійними лісокористувачами не допускається ні на кубометр.
 
  - Як писав основоположник вчення про ліс Георгій Морозов, "рубка й відновлення мають бути синонімами"...
 
  - Тільки так. Інша справа, як ведуться заготівлі деревини. Отут є питання. Досі на більшості площ рубаємо стиглі насадження суцільнолісосічним способом, що не сприяє збереженню біологічного розмаїття, підвищенню стійкості дерев до шкідників і хвороб. Ці ліси в підсумку втрачають і рекреаційну привабливість, особливо в горах. Тому нині беремо курс на лісівництво екологічно орієнтоване, наближене до природи, а саме переходимо до вибіркових і поступових способів заготівлі, до вузьколісосічних рубок.
 
  Не забуваємо і про дороги. В галузі виживе той, хто будує, хто матиме нормальну інфраструктуру. Існуюча ж в Україні мережа лісодоріг на кожні 1 тис. га лісу в 4-5 разів менша, ніж у країнах Європи. Будівництво їх дасть змогу розпочати експлуатацію важкодоступних масивів, де сконцентровано близько 5 млн м3 стиглої та перестиглої деревини, паралельно створити нові робочі місця в депресивних районах Карпат і Полісся. Упродовж лише цього року прокладемо понад 400 кілометрів лісових доріг, з них половину - власним коштом підприємств.

  Насамкінець скажу таке. Професія лісівника почесна і шанована в народі. Тож у день професійного свята звертаюся через поважну газету до кожного зі словами вдячності за вашу нелегку самовіддану працю. Здоров'я, миру, щастя, добра вам і вашим родинам.

  Вів інтерв'ю Микола ПУГОВИЦЯ, "Урядовий кур'єр"
"Урядовий кур'єр" 2008.09.20