5.4 Ведення лісового господарства

5.4.1 Ліс та його захист

За територією, що становить 603,5 тис. км 2 , Україна є другою найбільшою країною в Європі. Кліматичні коливання досить значні, тому ліси розділені на кілька природних зон.

Лісистість України, у середньому, становить від 14 до 16% залежно від того, чи включені в облік лісосмуги.

Низький відсоток лісистості призвів до того, що основною метою ведення лісового господарства став захист лісів зі спрямованістю на створення лісових культур. Проте, значна частина лісів у Поліссі й Карпатах, а також частина лісів лісостепової зони цілком придатні для інтенсивного лісокористування. У всіх випадках бажаний комплексний підхід.

Ліси поділяються на дві групи залежно від основної мети ведення лісового господарства. У другій групі лісів відведена рівна роль економічним, соціальним і природоохоронним результатам ведення лісового господарства. Перша група лісів покликана, в основному, виконувати природоохоронні функції (мал. 5.6).

Ведення лісового господарства в першій категорії відрізняється залежно від приналежності до захисної підгрупи. Суцільні рубки або заборонені, або на їх проведення накладені жорсткі обмеження, такі як, наприклад, максимальна ширина лісосіки, не більше 50 м, мінімальний вік рубки, збільшений на 20 і більше років і т.д. Іншими словами, ліси мають високий ступінь захисності, і з урахуванням цих лісів Україна займає одне із провідних місць у Європі з проблем захисту лісів.

Рис. 5.6 Розподіл лісів 1 й 2 групи по Україні.

Невиробничі функції лісу (екологічні, соціальні, побічне користування) були закладені в радянське законодавство дуже давно. Більша частина України в радянські часи була територією, де веденню лісового господарства й захисту лісу віддавалася першість у порівнянні з лісовою промисловістю. На той час вважалося, що дотримується рівновага лісокористування (іноді лісокористування вважалося надмірним) по регіонах.

Однак, коли Україна стала незалежною, вона виявилася власницею значних лісових ресурсів, і в той же час, успадкувала нормативну базу, що строго обмежує можливості лісокористування. Якщо екологічний стан лісів України близький до стану більшості лісів європейських країн, то рівень лісозаготівель в порівнянні з приростом, однак, значно відстає в контексті європейського лісокористування.

Окрім лісів першої групи, існує цілий ряд природних заповідників і національних парків. (мал. 5.7).

Рис. 5.7 Площа природно-заповідного фонду України (дані на початок 2002 р.).

Заповідні ліси - кількість або якість?

Україна має значну частку заповідних лісів, можливо найбільшу в Європі – 48.2 % лісових територій перебувають під охороною. Майже 25% лісів країни повністю виключені з розрахунку лісокористування.

Більше того, система поділу лісів на групи й категорії громіздка й не завжди піддається логічному поясненню. Деякі категорії лісів другої групи охороняються більш строго, ніж деякі категорії першої. (таблиця 5.3).

Таблиця 5.3 Розподіл лісів по групах і категоріях захисності (%). Не всі ліси першої групи мають заборону на рубки головного користування. У той же час більша частина особливо охоронних територій лісів другої групи мають таку заборону (див. пункт 5.3.2).

Виключення державної землі з економічного циклу має ціну, що платять всі платники податків країни. Аналіз українських експертів свідчить про те, що лісозаготівлі в лісах першої групи можна було б збільшити з 3 млн. до 8 млн. кубометрів без серйозних наслідків для екології. Цей показник дає нам поняття про вартість.

Деякі необхідні реформи ризикують викликати критику з боку екологів. Може бути тому вони ще не проводилися в життя.

Система поділу лісів на групи, особливо, діючі правила мінімальних віків рубок у першій групі, вимагають серйозного перегляду. Загальну площу лісових заповідників, імовірно, не варто збільшувати. Замість цього, варто переглянути всі ліси першої групи з метою поліпшення якості їхнього захисту. Можна домогтися кращих результатів за меншу вартість, охороняючи лише те, що варто охороняти. Можливо, варто ввести нові охоронні території, але при цьому значні території можна відкрити для більш ефективного використання.

Україна підписала більшість міжнародних угод щодо управління лісами, включаючи угоди ООН у Ріо-де-Жанейро 1992 р., конференцій європейських міністрів у Страсбурзі 1990 р., Гельсінкі 1993 р. і Лісабоні 1998 р. Ці міжнародні угоди обумовлюють відведення лісів для виконання ними важливих екологічних функцій, таких як охорона окремих зникаючих видів, охорона територій лісів, які використаються з малою інтенсивністю або не використаються зовсім, охорона лісових територій для поліпшення вуглецевої рівноваги в атмосфері.

У більшості східноєвропейських країн уже існує добре розвинена система охорони лісів з різними категоріями захисту. При введенні нових міжнародних визначень може відбутися або злиття двох систем, або створення паралельної системи розподілу лісів.

У першому випадку охоронні території збільшаться ще більше, при цьому зростуть витрати й ускладниться система управління цими лісами. У другому випадку ефективність охорони лісового навколишнього середовища зросте, вона буде визнана на міжнародному рівні, при цьому збільшаться можливості міжнародного фінансування. У той же час, не буде необхідності збільшувати площу охоронних лісів.

Використання концепції ключових середовищ існування

Охорона природи та збереження біорізноманіття в лісах України в цей час гарантовані обмеженнями лісокористування в лісах першої групи. У такий спосіб практично половина українських лісів мають значні обмеження в заготівлі деревини. У більшості випадків наукове обґрунтування намірів введення обмежень в лісоуправління дуже слабкі. Із цього можна зробити висновок, що необхідно знайти альтернативний шлях охорони навколишнього середовища й посилення біорізноманіття при менших втратах у процесі лісовирощування.

Концепція ключових середовищ існування почала застосовуватися у Швеції в 1992 році й зараз використовується в північних і Балтійських країнах. Досвід використання ключових середовищ існування у Швеції й Литві був продемонстрований українським колегам. Попередній посібник з інвентаризації ключових біотопів було підготовлено в рамках проекту й два фахівці проекту були підготовлені для інвентаризації ключових біотопів.

Основною метою використання концепції ключових середовищ існування в Україні було вдосконалення методів інвентаризації й класифікація системи ключових середовищ існування в Україні. Також важливо на початку проекту було створити демонстраційні площадки із ключовими середовищами існування.

Розширення можливостей, навчання фахівців й участь всіх зацікавлених сторін є умовами успіху. Однієї з основних цілей проекту є використання в роботі проекту думок і знань різних сторін, що мають інтереси в лісовому секторі, для досягнення консенсусу й обговорення концепції ключових біотопів.

Дослідження ключових середовищ існування на практиці включає наступні дії:

Навчання людей, що проводять таке обстеження
Тренування персоналу
Підготовка, що включає аналіз лісовпорядної інформації
Польові роботи
Реєстрація даних на карті й у базі даних
Компіляція даних, внесення нових даних у лісовпорядні плани.
Складання звіту

Всебічне висвітлення концепції ключових середовищ існування в Україні повинне бути проведене в окремому проекті. Інвентаризація ключових середовищ існування – це завдання не тільки Державного комітету лісового господарства й працівників лісового сектора. Концепція ключових середовищ існування повинна розвиватися в тісній кооперації з Міністерством охорони навколишнього середовища, науковими й неурядовими організаціями.

Охорона природи й зелений план ведення лісового господарства на рівні лісгоспу

Політичні рішення по охороні природи й збереженню біорізноманіття в лісах приймаються на національному рівні й засновані на міжнародних конвенціях й угодах . В останні роки учасники ринку разом з неурядовими організаціями розробили стандарти сертифікації. Рушійною силою розробки таких стандартів сертифікації, як FSC й PEFC, є ринок. Ця робота вимагає підтримки певного зв'язку між лісовим сектором і ринком.

Практична мета охорони природи полягає в охороні й збільшенні біорізноманіття. Це означає, що в лісовому ландшафті повинен бути створений цілий ряд умов для виживання біологічних видів. На рівні лісгоспу охорона природи підрозділяється на три рівні:

Охорона середовищ існування
Модифікація режимів ведення лісового господарства
Щоденна робота з охорони природи

Захист середовищ існування важливий для багатьох видів, яким потрібна інша структура лісу, чим та, котра утворилася в результаті лісокористування. Наприклад, для середовища існування багатьох видів важливі такі показники, як видовий склад, лісорослинний тип і вікова структура. Загальна стратегія охорони середовищ перебування полягає у відведенні таких ділянок для природного розвитку без втручання людини. Модифікація лісогосподарських режимів використовується тоді, коли для збереження певних видів необхідні природні процеси. Такі заходи включають штучні пожежі, систему насіннево-лісосічних рубок на вологих ділянках, особливі методи проріджування й лісовідновлення й т.д.

Щоденна охорона природи означає вдосконалення звичайних операцій по лісозаготівлі з метою охорони невеликих середовищ існування. Ці перетворення припускають, що при лісозаготівлі вальщик:

залишає кілька ростучих дерев (окремо або в групах) після суцільної рубки
уникає санітарної рубки тоді, коли існує ризик поширення шкідників
залишає кілька мертвих дерев після заготівлі
залишає порубочні рештки на ділянці
уникає рубки на вологих ділянках
сприяє змішанню видів під час рубок догляду
залишає захисні зони по ходу водних потоків
визначає цінні дерева для залишення при рубках догляду й головного користування.

Відповідальність за практичну реалізацію політики по охороні природи й природоохоронного законодавства покладена на директорів лісгоспів, лісничих і лісових робітників. У країнах, де реалізована концепція ключових середовищ існування, політика в області охорони природи впливає на планування ведення лісового господарства. У цих країнах широко застосовується так званий “зелений план”.

Український фахівець протягом декількох тижнів вивчав у Швеції методологію зеленого планування, брав участь у польових роботах, обробці даних і знайомився з використанням зеленого плану. З концепцією зеленого планування українські фахівці ознайомилися на семінарах і польових демонстраціях, однак ідея не сприйнята повністю. Впровадження зеленого планування вимагає зовсім нової стратегії охорони природи в лісах України. Діюча класифікація лісів по групах і категоріям повинна бути повністю переглянута, а для експлуатаційних лісів змінена для включення концепції охорони лісових ключових середовищ існування.

5.4.2 Ведення лісового господарства

Кількість територіальних підрозділів та число працюючих в українському державному лісовому секторі дуже велике порівняно з міжнародними стандартами (див. розділ 5.1. 3). Крім того, існуючі лісгоспи досить малі, що обмежує їхні можливості в майбутньому вдосконалювати механізацію. Рекомендується скоротити число підрозділів й, можливо, ієрархічних рівнів, як вказувалося в розділі 5.1.

Правила й інструкції

Законодавство й підзаконні акти по веденню лісового господарства дуже детальні. У результаті вони знижують ініціативу відповідальних осіб на місцевому рівні. Існують й інші суттєві недоліки цієї моделі, а саме:

Вона знижує можливості адаптації до умов місцезростання, якості й стану лісонасадження
Вона не сприяє місцевим інноваціям, які могли б внести вклад у загальні знання про ведення лісового господарства (історично, більшість, якщо не всі інновації, у ведення лісового господарства зроблені місцевими ентузіастами)

Як ми вже відзначали в розділі 5.1 «Інституціональний розвиток», проект рекомендує спростити законодавство, переносячи гнучкість у прийнятті рішень на всі рівні. У рамках проекту була ретельно вивчена законодавча база й приведені рекомендації з її можливого спрощення.

Можливості збільшення лісозаготівель

Відповідні порівняння можна провести між Польщею й Україною:

Площа вкритих лісовою рослинністю земель України становить 8.6 млн. га, загальний обсяг лісозаготівель за станом на 2003 м - 16 млн. м 3 деревини, з яких 79.1% були заготовлені підприємствами ДКЛГ. З них на частку головного користування припало 6.6 млн м 3 деревини (86.5% по підприємствах).

Площа лісів Польщі становить 8.8 млн га, загальний обсяг лісозаготівель - 27.7 млн. кубометрів. Лісове господарство в Польщі добре розвинене, управляється державою. Воно сприйнятливе до міжнародних тенденцій розвитку лісового господарства: приблизно 1/3 лісів державної лісової компанії вже сертифіковані по системі FSC в 2000 році, решта 2/3 перебувають у процесі сертифікації. Сертифікація згадується тут не для того, щоб показати, що вона необхідна, а вказати на те, що лісозаготівлі в Польщі визнані невиснажливими.

Жодна з країн не має повністю надійних даних щодо річного приросту лісів. У Польщі цей показник оцінюється на рівні не менше 33 млн. кубометрів, а в Україні не менше 30 млн. кубометрів у рік. В Україні можливо заготовлювати у рік мінімум 25 млн. м 3 без шкоди для невиснажливого лісокористування (см. також розділ 5.3. 2.).

Кілька ключових причин занижених обсягів лісозаготівель в Україні:

Низький промисловий попит на низькосортну й маломірну деревину;
Значна площа зайнята лісами першої групи із завищеним віком суцільної рубки та інших обмежень. У Польщі 47.4 % лісів, які управляються державною лісовою компанією, належать до захисної категорії, аналогічній українській першій групі, однак з меншими обмеженнями (мінімальний вік суцільному рубки в цілому не вище, ніж в інших лісах).
Завищення віку рубок головного користування, особливо для класів з більшим виходом деревини (стиглі ліси).
Невизначений статус із власністю колишніх сільськогосподарських лісів.

Якби ліси першої групи, які перестали відповідати природоохоронним вимогам або іншим цілям (наприклад, значні площі лісів відведені в першу групу, тому що перебувають уздовж доріг), були б переведені в другу групу, а вік рубок головного користування скоротився, то річний обсяг лісозаготівель значно б виріс. У результаті стало б простіше фінансувати ведення лісового господарства, не було б необхідності проводити значні скорочення в лісових організаціях, імпорт лісової продукції зараз й у подальшій перспективі можна було б значно скоротити.

Рубки головного користування

Рубки в лісах України регулюються трьома основними документами:

Правилами рубок головного користування
Правилами рубок, пов'язаних з веденням лісового господарства
Санітарними правилами

У більшості лісів, де обмежені або заборонені рубки головного користування, дерева не рубаються тоді, коли це економічно вигідно. Лісонасадження гине від хвороб і шкідників і лише потім здійснюється його рубка й наступне лісовідновлення. У результаті лісове господарство ведеться економічно не вигідно, природоохоронна користь від такої практики також досить сумнівна.

Там, де рубки головного користування дозволені, вони ще й обов'язкові. Виходячи із цього, рубки в малопродуктивних лісах проводяться навіть тоді, коли це економічно недоцільно. Такий підхід може бути рекомендований лише тоді, коли на місці старого насадження планується посадити більш продуктивне й цінне.

Частка рубок головного користування в загальному обсязі рубок в Україні знижується. У той же час частка санітарних рубок неухильно росте (див. мал. 4.7). Оскільки санітарні рубки не припускають попенної плати, вони якоюсь мірою стали маскувати рубки головного користування. Нормативна база має потребу в перегляді для того, щоб у кожному конкретному випадку проводилася та рубка, що є в цей момент найбільш ефективною. Те, що ліси страждають від збільшення ушкоджень під час проведення рубок головного користування, не означає, що правила порушуються . Нормативна база має потребу в перегляді для того, щоб у кожному конкретному випадку проводилося ті рубки, що є в цей момент найбільш ефективними.

Прикладом порівняно жорсткої системи регулювання рубок є завищення віку рубок головного користування.

У більшості країн правила визначають мінімальні віки рубок головного користування. Вони встановлені для того, щоб добре зростаючі лісонасадження, що розвиваються, не рубалися для одержання короткострокового економічного прибутку. Мінімальні віки рубок головного користування, що встановлені в Україні, настільки високі, що фактично не є мінімальними ні з біологічної, ні з економічної точок зору.

Як уже говорилося в розділі 5.3.1, завищений мінімальний вік рубки має цілий ряд наслідків:

Середній річний приріст на гектар нижчий, ніж міг би бути при нижчих віках рубки.
Якщо віковий розподіл лісонасадження нерівномірний, і якщо більшість дерев рубаються під час досягнення ними мінімального віку рубки, то нерівномірність розподілу по класах віку зберігається. Якщо ж лісонасадження тільки преходить із середньовікових в пристигаючі, тоді рубкою частини дерев можна було б вирівняти віковий розподіл.
Збільшується ризик ушкоджень від стихійних лих.
При вищих мінімальних віках рубки завжди існує спокуса провести вибіркові рубки для одержання доходу від кращих стовбурів, до того, як вони почнуть втрачати якість.
Оскільки життєвий цикл лісів першої групи в Україні збільшений, багато порід, такі як береза, ялина й бук демонструють з віком втрату якості (несправжнє ядро, гниль).

Звичайно, із природоохоронної точки зору більша частка старих дерев має свої переваги. Однак, цю ціль можна більш ефективно досягти, залишаючи старі дерева, на ділянках, де суцільне рубки заборонені. Оскільки такий вид охорони найпоширеніший в Україні після суцільного рубки, стає можливим знизити загальні мінімальні віку рубок.

Для порівняння в таблиці представлені мінімальні віку рубок головного користування для півдня Швеції (див. таблицю 5.4.).

Таблиця 5.4. Мінімальні віку рубок головного користування для півдня Швеції

	Сосна	Ялина	Береза, вільха	Бук	Дуб
сер. діл.	65	60	35	80	90
бідн. діл.	80	70	35	80	90

Лісовідновлення й лісорозведення

Чинні правила й фінансова підтримка віддають перевагу створенню культур, які створюються в лісах ДКЛГ на більше 90% території лісів. Рекомендується використати більш диференційовані методи лісовідновлення, такі як посадка, посів, природне відновлення за допомогою насінників, а також поєднання цих методів. Нормативна база з лісовідновлення повинна регулювати тільки очікуваний результат. Ключем до успіху є досвід і знання місцевих умов, якими володіє лісничий. Він повинен мати більше свободи вибору. Рекомендації краще інструкцій.

Радянську модель ведення лісового господарства можна коротенько визначити в такий спосіб:

Рубки головного користування + посадка + лісогосподарські заходи для збільшення ростучого запасу на максимально можливу величину

З економічної точки зору набагато краще максимізувати вартість деревини протягом обороту рубки. У реальності це навряд-чи можливо, оскільки вартість важко прогнозувати. У цьому випадку стратегії ведення лісового господарства повинні бути спрямовані на компроміс при обліку наступних факторів:

Немає твердих правил, а є гнучкі підходи, які дають можливість ураховувати зміни на ринку, особливо в період стиглості лісу, коли він готовий до рубки.
Не приписані, а мінімальні рівні
Було б добре, щоб законодавча база дозволяла використати комплекс різних стратегій ведення лісового господарства, а не одну або дві. Це найкращий захист проти непередбачених змін у промисловості й на ринку. Комплексний підхід застосовується в багатьох країнах через наявність різний категорій лісокористувачів.

У правилах з лісовідновлення сказано, що землі, не вкриті лісом та непродуктивні сільськогосподарські землі підлягають залісненню. На думку консультантів, зовсім не очевидно, що так повинне бути у всіх випадках. Приклад: трава ковилових степів утримує вологу краще, ніж сосна, але під час поїздки в Миколаївську область нам повідомили, що охоронних територій із сосновими культурами в степах більше, ніж заповідних ковилових степів. Адже немає охоронних територій на чорноземах, де степова трава звичайне явище.

Правила встановлюють, що низькопродуктивні ліси повинні замінюватися високопродуктивними. Якщо є фінансові ресурси, а виживаність гарантована, тоді посадка часто виправдана. На значних територіях європейської частини Росії змішані хвойні ліси поступово перетворилися в ліси з більшою часткою берези й осики. У цих умовах рубки, обробка ґрунту й наступна посадка ялини є єдиним способам відновити багато лісів і забезпечити в майбутньому доступ до хвойних лісів. Аналогічний приклад з лісонасадженнями в українському лісостепу з домінуванням граба.

Загальна практика повторних суцільних рубок сусідніми вузькими смугами сформувалася, як гарантія того, що насіння дерев, що залишилися, рівномірно розподіляться по вирубці. Однак, проблема полягає в тому, що зростає поширення шкідників, що вражають молодий ліс. Якщо після рубки планується створення культур, а не посів від сусідньої ділянки, тоді лісосіки повинні бути більше й ширше.

Іншим способом відновлення є використання насінників. У той час, як цей підхід широко використається для сосни в багатьох частинах Європи, в Україні він практично не застосовується. У рамках проекту нами були закладені декілька невеликих досвідних ділянок із залишенням насінників у Тетерівському, Вище-Дубечанському та Овруцько-Народицькому лісгоспах. На жаль, перший рік видався неврожайним, і ми не змогли поки що досягти видимого надійного результату. Ми пропонуємо розширювати цей досвід. Насінники є економічним способом забезпечити лісовідновлення.

У цей час стиглі лісонасадження сосни перегущені. Це веде до того, що на 1 га дуже мало дерев з насінням гарної якості для наступного лісовідновлення. Таким чином, для природного поновлення сосни необхідно радикально переглянути існуючу практику рубок догляду. Тому демонстрація альтернативних методів рубок догляду й природного лісовідновлення за допомогою насінників, започаткована в рамках проекту, повинна бути продовжена для створення практичної бази реформування практики ведення соснового господарства.

Рубки в молодняках, прорідження та прохідні рубки

В Україні багато перегущених ділянок, особливо на Поліссі, де росте сосна. Для виправлення ситуації в майбутньому, ми рекомендуємо більш широко проводити рубки в молодняках та прорідження, а також збільшити інтенсивність рубок догляду. Звичайно, більш інтенсивні проміжні рубки знижують річний приріст на якийсь час після рубки. Але з іншого боку, правильно проведена проміжна рубка значно збільшує вартість (цінність) лісонасадження. Гірші дерева вибираються, і приріст концентрується на більш цінних стовбурах.

Чинні правила передбачають, що інтенсивність проміжних рубок повинна коливатися від 15% до 35% ростучого запасу. На погляд консультантів, верхня межа завищена. Може бути, що тут справа не стільки в правилі, скільки в його обережному застосуванні на практиці.

У рамках другої фази проекту були проведені інтенсивні прорідження соснових лісонасаджень різних віків на Поліссі. Сподіваємося, що ці лісонасадження будуть вивчатися, і якщо результати виявляться позитивними, то таку практику проміжних рубок можна запровадити в практику. Рекомендується закласти в пілотному лісгоспі додаткові демонстраційні ділянки сосни із проведенням більш інтенсивних рубок догляду.

Скандинавський досвід свідчить про такі переваги більш інтенсивних проміжних рубок:

У лісонасадження приходимо рідше, що має позитивний ефект на такі фактори, як коренева гниль та біорізноманіття. Крім того, підвищується ефективність, тому що в довгостроковій перспективі знижується ризик того, що рубки не буде здійснена через недолік ресурсів.
Більш швидкий ріст стовбурів в товщину, що означає збільшення вартості й можливе скорочення обороту рубки.
При середніх умовах неприбутковими є тільки перші рубки, всі наступні прибуткові.

Головним недоліком є те, що після першого сильного проріджування стабільність лісонасадження різко знижується. Якщо перше проріджування здійснюється при середній висоті більше 10-12 м, і якщо не проводилося рубки в молодняках, тоді перше проріджування повинне бути меншої інтенсивності, чим тут пропонується - не більше 15-20%.

У ході UFSMP II у соснових лісонасадженнях поліської зони були закладені ділянки інтенсивного проріджування сосни різних віків. Якщо досвід виявиться ефективним планується вивчити найбільше показові ділянки й включити цей метод у діючу практику.

Рубки лісу

Якщо попенна плата залишиться основним способом плати державі за використання лісових ресурсів в економічних цілях, тоді система лісорубних квитків повинні покривати й всі проміжні рубки, коли деревина вже має комерційну цінність. За всі рубки, що дають позитивний економічний результат, державу повинна одержувати плату. Найпростішим способом досягти цього є встановлення мінімального віку, з якого повинні стягуватися попенна плата.

Санітарні рубки занадто часто використаються в Україні. За останні роки їх частка значно виросла. Важко не зробити висновок про те, що головна причина такого росту полягає у відсутності попенної плати.

Лісове планування

Лісова таксація й лісовпорядне планування здійснюється Укрдержліспроектом. Це забезпечує недопущення перерубів, а також дотримання правил й інструкцій.

Однак, планування здійснюється, переважно, за традиційною схемою ведення лісового господарства, причому економічні питання не розглядаються. У результаті цього, рубки можуть бути призначені в лісонасадженні, де деревина не має поточного попиту на ринку. Якщо такі рубки необхідні з метою реконструкції лісонасадження для посадки більше цінних порід, тоді вона виправдана. У протилежному випадку наслідки негативні, як з економічної, так і з екологічної точок зору.

Таким чином, система таксації й планування повинна бути гнучкою і пристосованою до ринкової економіки.

Роль організації, відповідальної за планування повинна полягати в:

Зборі статистичних даних для ухвалення стратегічного рішення з розвитку лісів і лісової промисловості
Проведенні об'єктивної лісової таксації, яку можна використати в плануванні на рівні підприємства

Оскільки таксація проводиться досвідченими фахівцями, бажано, щоб вони давали рекомендації з мінімальних віків рубки, що відповідають етапам догляду й т.д. для конкретних лісонасаджень. Правила й інструкції повинні встановлювати певні межі, у рамках яких місцеві фахівці могли б приймати конкретні рішення.

5.4.3 Ведення лісового господарства в дубових і букових лісах

Розведення дубових ( Quercus robur & Quercus rubra ) і букових ( Fagus sylvatica ) лісів має для України велике економічне значення. Частка дуба в загальному експорті лісопродукції становить 60%, а в експорті круглої деревині більше 12%. Частка бука становить 11,6 % у загальному експорті лісопродукції, а в експорті круглої деревини 7,1 %. Маломірна дубова й букова деревина використовується як дрова.

Дубові лісонасадження займають 1.5 млн. га або 14% всієї лісової площі України. Дубові ліси переважають у п'ятьох областях: Харківській, Вінницькій, Житомирській, Сумській та Черкаській. Близько половини площ зайнято культурами, а інша половина порослевим дубом і природними лісонасадженнями. Приблизно 63% дубових лісів -середньовікові, 9% - пристигаючі, й 5% - стиглі.

Ведення дубового господарства строго регламентовано правилами й інструкціями. Ці правила не відрізняються гнучкістю й не враховують місцеві умови й ринкову ситуацію. Практика ведення дубового господарства й запропоновані віки рубок не беруть до уваги такі економічні реалії, як ціна на деревину різних сортиментів та якість. Ціль ведення господарства в дубових лісах, цілком ймовірно, зводиться до одержання максимальних обсягів без обліку якості одержуваної деревини й оптимального обороту рубки для одержання високоякісної деревини.

Проміжні рубки в дубових лісонасадженнях не інтенсивні й часто проводяться із запізненням. Все це є наслідком діючих нормативних актів в поєднанні з нестачею грошей на проведення рубок і відсутністю попиту на низькоякісну деревину. Попит на дрова в сільського населення невисокий. У результаті запізнілих проміжних рубок виникає сильна конкуренція між дубовими деревами високої якості, що не тільки заважає їхньому росту, але й наносить шкоду кронам дерев, які до кінця періоду рубки не зможуть відновитися.

Столітні дубові насадження мають середній діаметр стовбура не більше 40-50 см. Цей показник занадто низький для такого віку й класу бонітету. 45% деревини, отриманої в результаті рубок головного користування, ідуть на дрова, а в деяких областях цей показник досягає більше 50%. Така низька якість - результат системи лісогосподарських заходів, що не має чітко визначеної мети одержання високих обсягів з економічної точки зору.

Букові лісонасадження покривають близько 0,7 млн. га або 7,3% лісової площі України. Букові ліси найпоширеніші в Закарпатській, Львівській, Івано-Франківській, Чернівецькій і Тернопільській областях. Близько 52% букових лісів - середньовікові, 16% - пристигаючі, й 22% - стиглі.

У переважній більшості (90% ) букові деревостани природного походження. Більша гнучкість у віках рубок головного користування дозволить заготовлювати бук на стадії, коли несправжнє ядро ще не охопило лісонасадження повністю.

Букові ліси превалюють на схилах. Умови для їхнього природного поновлення відмінні, і результати в більшості випадків підбадьорюючі. Проблеми виникають у період рубок догляду. Ринок маломірної букової деревини дуже малий й пропозиція значно перевищує попит. Таким чином, проміжні рубки не проводяться або проводяться пізно й з невеликою інтенсивністю. У результаті отримуємо перегущені молоді й середньовікові насадження.

Рекомендації з поліпшення ведення дубового й букового господарства:

Створення активного ринку для маломірної дубової й букової деревини. Розробка механізмів поставки дров місцевому населенню й створення опалювальних установок на деревній сировині в сільській місцевості буде сприяти, як одержанню більш якісної деревини, так і підвищенню рівня життя місцевого населення.
Як наслідок економічного розвитку в перехідний період необхідно при веденні букового й дубового господарства поставити завдання невиснажливого одержання максимальних обсягів деревини
Перегляд нормативної бази проміжних рубок і рубок головного користування з метою одержання максимальної вартості й виходу деревини, з огляду на досвід європейських країн.
Вивчення й використання накопиченого наукового досвіду по створенню культур дуба і його природного поновлення.

Ці рекомендації можуть стати основою для двох проектів. Перший стосується інтенсивного використання деревини на паливо для місцевого населення або впровадження малих і середніх опалювальних установок на деревній сировині. Другий - комплексний огляд нормативної бази й рекомендації з удосконалення дубового господарства з урахуванням економічної ситуації в країні й наукових знаннях, накопичених у країнах, що традиційно займаються розведення бука й дуба.

5.4 Ведення лісового господарства