Автор статьи «Памяти выхухоли посвящается» С. Резник («2000», №27—28 (517), 9—15.08.2010) не просто освещает отдельные проблемы заповедного дела на примере Луганского природного заповедника, а показывает их во взаимосвязи с деятельностью пользователей природных ресурсов и природоохранных органов, правительства и президента. Материал изобличает несовершенство, мягко говоря, действующей системы управления объектами природы и природно-заповедного фонда, навязывание обществу пресловутого централизма.

Между нами. В Новых Петровцах Национальный заповедник соседствует с заборами, скрывающими дома власть имущих от случайных туристов Фото: Укринформ Природоохранных земель в Украине становится всё больше, но страна продолжает терять редкую флору и фауну

Косар блідо-рожевий (Platalea leucorodia Linnaeus, 1758). Джерело ілюстрації: http://www.naturfoto.cz

Роззувшись, приємно босоніж іти м’яким піском уздовж сосен, які вишикувалися в почесній варті, туди, де вабить блакитними очима безцінне намисто озер... Тиша, спокій, свіже повітря соснового лісу, кришталево чиста вода, що добре прогрівається і навіть придатна для пиття, — вся ця розкіш називається Шацьким національним природним парком.

Екологи скаржаться: такі прецеденти є тільки в України — коли місцева влада просить вище керівництво держави зняти статус національного з природного парку і ще й підбурює збирати підписи місцеве населення. Навіщо робити заповідні території нічийними — можна здогадатися. І це тоді, коли в Європі і влада, і громадськість намагаються віддати під охорону держави максимум землі. Загалом, заповідні території різних категорій в Україні займають лише 5,9% загальної площі, натомість в Європі норма заповідності становить 10—15%, а подеколи і 30%.

Фото автора.Влітку біля ставу в Нескучному. Тут красиво будь-якої пори: і взимку, коли дерева вкриті білим снігом, і навесні, коли вони вдягаються у зелені шати, а довкола чується невгамовний пташиний переспів, і восени, коли листяна позолота чарує своєю барвистістю… Отож недарма сюди приходять і приїздять люди. Яка ж то насолода помилуватися пам’ятником садово-паркового мистецтва загальнодержавного значення – урочищем Нескучним.

У Херсонській області почався новий етап захоплення земель ще не народженого Нижньодніпровського національного природного парку (його створення передбачено Законом України «Про Загальнодержавну програму формування національної екологічної мережі України на 2000–2015 роки»). За повідомленням члена комітету самооборони села Стара Збур’ївка Михайла Підгайного, цього разу жертвою рейдерів стали ті землі Нижньодніпровських плавнів (вище за течією – в Білоозерському й Бериславському районах), які не входять у Держлісфонд, а належать сільським радам.

Слова «Луганский природный заповедник» (ЛПЗ) у меня с детства ассоциировались с конфетами «Стрельцовская степь», на обертке которых была изображена большая красивая птица — то ли стрепет, то ли дрофа. Но «советские» конфеты Луганская кондитерская фабрика выпускать давно перестала, и лишившись едва ли не единственного напоминания о существовании «своего» микроскопического заповедника, многие жители области о нем забыли.

Природа не имеет границ — границы создают люди. Со временем эти границы становятся непреодолимым препятствием для природной связности — самого первого условия существования здоровой экосистемы, которая является основой жизни и здоровья самого человека. Автобан, железнодорожная дорога или ограждение из колючей проволоки могут поставить под угрозу существование целой популяции животных. Ныне, когда деятельность человека достигла своего пика, большинство природных путей, которые тысячелетиями служили для миграции флоры и фауны, — уничтожены.

Якщо ми дійсно прагнемо до Європи, то маємо розбудувати в Україні не тільки відповідну інфраструктуру, але й зробити дійсно європейською нашу рекреацію. В цьому переконаний директор Яворівського національного природного парку (ЯНПП), котрий нещодавно отримав статус державного, заслужений природохоронець України Михайло Біляк.