Згідно з Екологічною угодою міст, яку у 2005 році підписав Київ у числі 50 провідних міст світу, на відстані півкілометра від кожного житлового будинку має бути зелена зона, а половина всієї поверхні тротуарів має перебувати під тінню дерев.

Як виявилося, Коцюбинська селищна рада не є поодинокою у своїх зазіханнях на роздачу тисяч гектарів київського лісу.

Осінь завжди приносить смуток в серця багатьох людей, бо це пора року коли треба робити висновки, звітувати про зроблене, або виправдовуватись та відповідати за втрачене. Але з іншого боку це і обнадійлива пора року, коли виправляються помилки та закладаються підвалини майбутнього успіху.

Деревья таки упали. В многовековом лесу Коцюбинского, под Киевом, срубили первые несколько сотен сосен. Уже несколько месяцев местные сельские депутаты планируют продать лесную территорию под застройку. Лесорубов не отпугнула ни прокуратура, ни Госкомзем.

«К чему читать протесты прокурора после суда и приговора?»

Безіменне чорнобильське озеро уже давно забуло про жахливу катастрофу. Тут давно не було людей... Автор ілюстрації: А. Влащенко

В пгт Коцюбинское, расположенном в нескольких минутах езды от столицы, уже третий год не утихают земельные распри. Все началось в недалеком 2008 году, когда Коцюбинский поселковый совет принял решение о включении в границы поселка 72 га лесного массива, находящегося в коммунальной собственности территориальной общины г. Киева, а именно – Коммунального предприятия «Святошинское лесопарковое хозяйство».

Стратегия развития Киева-2025 была презентована председателем КГГА как очередная веха в истории столицы, которая не только устранит злотворное наследие «молодой команды», но и станет образцом открытости диалога между властью и киевлянами.

В Ирпене разразился очередной скандал с освоением земельных участков под строительство.

Пам’ятається, ще з перших років школи, на уроках природознавства, ми вчили, що ліси – це легені планети, що природа – це головне багатство країни, яке ми, громадяни країни, зобов’язані охороняти і оберігати. І що саме з цією метою, охорони нашої рідної природи, в країні функціонує так званий природно-заповідний фонд, куди входять заповідники, національні природні парки і об’єкти по-менше – так звані заповідні урочища, пам’ятки природи і заказники.