Позиция автора, лично у меня, вызывает уважение, хотя бы потому что это первый открытый голос в защиту руководства Гослесагентства, в конфликте, который уже месяц лихорадит отрасль.  Однако,  это не значит, что я во всем  согласен с уважаемой Ольгой...  Впрочем пусть каждый составит своё мнение о прочитанном.  М.П.

Только приветствую активную позицию лесоводов Львовской области. Однако, на мой взгляд, они упустили один важный аргумент. Лесной сектор области экспортно ориентирован, что определяется её приграничным положением. Это предопределило бурное развитие  лесоперерабатывающего сектора, совокупные мощности которого давно превысили  сырьевой потенциал области. В значителльной мере львовские деревообработчики пилят круглый лес (сушат пиломатериалы, делают плиту и т.д), завезенный из других областей Украины. Именно поэтому, "электрические аргументы" Блавтского  не выдерживают критики. Сотрудники управления легко могли бы подтвердитить этот довод представив сертификаты происхождения лесопродукции экспортируемой львовскими фирмами. Правда технически это сделать трудновато из-за очень плохой реализации БД сертификатов. Госагенству предложения на этот счет даны в феврале... М.П. 

С удовольствием размещаю опровержение материалов Сергея Сорокина о ситуации в Луганской области.  Сами материалы можно найти на нашем сайте в подборке "Луганское разоблачение".   "Опровержение"  редкий пример своевременной  реакции пресс служб на критику в адрес лесников. Обычно это направление деятельности игнорируется, а все силы бросаются на "тиражирование позитива". Однако, жизнь  в полоску: надо быть готовым ко всему. Кстати, по моему мнению, точка в данном конфликте ещё не поставлена, вполне вероятно, что он будет затяжным. Кроме того, врядли статья Сорокина просто "высосана из пальца", вероятно какие-то основания для публикации у него были и об этом тоже стоит задуматься. М.П.

Щойно оприлюднено рішення координаційної ради з питань формування національної екомережі, яка проходила в Мінекоресурсів України ще 16 грудня. Цей, здавалось би мало цікавий пересічному українцю документ, підготовка якого забрала місяць роботи держслужбовців, суттєво змінює ставлення виконавчої влади до української природи. У засіданні взяли участь заступник Міністра охорони навколишнього природного середовища України Микола Томахін, представники центральних органів виконавчої влади, обласних та міських державних адміністрацій, наукових та громадських організацій.

Поки кияни відбиваються від фауни, в передмістях іде наступ на флору. Майже два роки минуло відтоді, як у Коцюбинському, що поблизу Києва, місцева влада віддала під забудову гектари лісу. Попри низку судових позовів, протестів прокуратури та різних акцій, вікові дерева при селищі знай собі стинають. І якщо раніше місцеві депутати заявляли, що звільняють територію винятково задля потреб селища, то нині з'ясовуються геть інші факти.

Аналогии между Чернечим лесом под Киевом и Химкинским под Москвой настолько очевидны, что требуют отдельной статьи. Сколько стоит Чернечий лес, точно сказать трудно, но есть версия, что он существовал еще во времена Киевской Руси. Википедия сообщает: первые письменные упоминания о лесах Химкинского района в летописи датируются XIV—XVI вв. Но это письменные упоминания, об устных ничего не известно, скорее всего, Химкинский лес такой же древний, как и Чернечий.

Голова товариства «Краяни Рахівщини» Микола Бережанський б’є на сполох. У зв'язку з постійним розширенням території Карпатського біосферного заповідника скоро доведеться занести до Червоної книги ще один вид – "рахівський гуцул". Так оцінює нинішню непросту ситуацію у гірському регіоні голова товариства "Краяни Рахівщини", голова постійної комісії Рахівської районної ради з питань екології й використання природних ресурсів Микола Бережанський. І додає: аби цього уникнути, він писатиме до Верховної Ради, уряду і Президента.

Існує таке поняття як «межа між населеними пунктами». Загальновідомо, що перерозподіляти такі межі на власний розсуд – недопустимо, про що свідчить, в свою чергу, і Земельний кодекс, який ще ніхто не відміняв. Перенесення меж населених пунктів – прерогатива високих інстанцій, а то і самої Верховної Ради.

Сьогодні світ наблизився до переломного моменту розвитку людства. Шлях, по якому ми підемо далі, цілком залежить від нашого розуміння ситуації. Можна спрямувати поведінку до взаємної довіри та поваги, і це буде кроком до нової захоплюючої культури, а можна залишити все як є — до повного знищення цивілізації.